Центральна нервова система відіграє важливу роль у механізмах розлади діяльності підшлункової залози при хронічному панкреатиті. Безсумнівно, що поштовхом до цього є зміна функціонального стану головного мозку під впливом аферентних сигналів, що йдуть в ЦНС з травної системи. Внаслідок цього у пацієнтів розвиваються тривожно- депресивні розлади, які за принципом « кругової зв'язки» призводять до функціональних порушень у вегетативній нервовій системі та підшлунковій залозі, рефлекторного спазму сфінктера Одді і посиленню больового синдрому. Важливим в патогенетичному розвитку хронічного панкреатиту є стресовий фактор, який надає прямий несприятливий вплив як на підшлункову залозу, так і на нервову систему. Поява Гіперамілаземія і гіперглікемії, як наслідок хронічного панкреатиту, призводить до порушення діяльності периферичної нервової системи. Можна вважати, що зазначені механізми передують або розвиваються паралельно із змінами в роботі підшлункової залози під впливом ендогенних або екзогенних факторів, доповнюючи, поглиблюючи і обтяжуючи клінічну картину хронічного панкреатиту.